Дронт

Дронт

Самий відомий серед птахів, занесених у Чорну книгу - величезний нелітаючий голуб Дронт.

Ці птахи мешкали на Маскаренських островах, загублених в Індійському океані. До 1507 року безкрилі птахи вільно розгулювали по берегу Маврикія, Реюньона і Родрігеса.

В умовах життя на ізольованих островах з м’яким кліматом, де повністю були відсутні наземні хижаки і дозрівав багатий врожай плодів, птахи втратили здатність до польоту. Розміри і вага тіла поступово збільшувались, а непотрібні частини тіла, а саме крила, зменшувались. Поступово птахи перейшли на наземний спосіб життя.

На малюнку зображений Дронт звичайний, або сірий, який мешкав у тропічних лісах острова Маврикій. Першим, хто згадав маврікийського птаха, був голландський адмірал Ван Нек, що відвідав Маврикій в самому кінці XVI століття. У 1601 року з'явилася його доповідь про поїздку. Ось виписка з неї: «Блакитні папуги вельми чисельні тут, так само як і інші птахи. Серед них є один птах розміром більше за лебедя, з величезною головою без крил, а замість них - три або чотири чорні пера... Це був дивний птах із міцним гачкоподібним дзьобом і короткими сильними ногами. Ми зазвичай звали їх «вальгфогельс» (безглузді птахи), тому, що є у них така особливість: чим довше варити їх м'ясо, тим жорсткіше воно стає». Адмірал назвав Дронта «безглуздим птахом», напевно, ще і тому, що він не навчився вчасно тікати від людей.

Дуже схожий на нього, але менших розмірів Дронт білий, який жив на острові Реюньон. У 1675 році англієць Дж. Теттов опублікував розповідь про поїздку на острови: «Є тут і великий півень розміром з індичку, - писав моряк, перераховуючи далі все тих же блакитних папуг, крім того - дуже товстий, білого кольору, з такими короткими крилами, що літати зовсім не може...». Теттон був єдиною людиною, яка залишила більш-менш докладне свідоцтво про забарвлення реюньонського Дронта.

Білий Дронт виявився самостійним видом. Він вижив на Реюньоні завдяки географічній ізоляції - гористий острів врятував його. Але ненадовго.

Третій острів архипелага - Родригес, був батьківщиною Дронта відшельника. Він відрізнявся від інших видів довгою шиєю, невеликою головою і тонким дзьобом, і більш розвиненими крилами. «Серед всіх птахів острова, - пише Лега, - найчудовіший птах той, що називається «відлюдником», і їх тут багато. Пір'я самців чорно-коричневе, ноги і дзьоб індюшачі. Нелегко добути їх в лісі, але досить просто впіймати їх на відкритому просторі, тому що ми бігаємо швидше за них. Деякі самці важать до 45 фунтів...»

В кінці 16 століття Маскаренські острови були відкриті європейцями і розквіт птахів скінчився. Португальські та Іспанські моряки почали знищувати птахів заради свіжого м’яса, яке їм було необхідне під час довгих мандрівок. Птахів, які не мали почуття страху, вбивали палками і використовували як провіант. З появою на островах собак, котів, свиней шансів вижити у Дронта не залишилося взагалі. Птахів винищували дуже швидко і у великих кількостях, а розмножувалися вони дуже повільно / самка Дронта відкладала одне яйце з якого лише через два місяці вилуплювалося пташеня /.

У 1637 році живого маврікийського Дронта повезли до Європи. Він прожив в Англії декілька років, а коли загинув, кістки його зберігали в Оксфорді до тих пір, поки в 1755 році куратор музею, визнавши, що «дране пір'я якоїсь нікчемної курки» зовсім не прикрашає дорогу орнітологічну колекцію, наказав спалити чучело Дронта разом з рештою непотребу. В останню мить хтось вихопив з вогню уцілілу ногу і голову птаха, які і понині знаходяться в цьому музеї. (Маврікийського Дронта тоді вже не існувало в природі.)

Ті малюнки, які уціліли в Європі після численних чищень музеїв, зображували абсолютно різних птахів. Ніхто нічого не міг зрозуміти, у вчених кругах почалася дискусія. З'явилися орнітологи, які взагалі ставили під сумнів існування птаха.

Учений світ зобов'язаний порятунком Дронта від «наукового винищування» докладу англійського орнітолога Ф. Дункана, який він зробив в 1828 році. Дункан по крупицях зібрав дані про Дронта.

Звичайний Дронт був винищений у 80 роки 17 століття. Приблизно через 500 років зник Дронт білий. Третій вид птаха, Дронт відшельника, протримався до початку 19 століття.

На Маскаренських островах і до цього дня живе легенда про безкрилого птаха. Креоли Маврикія, Реюньона і Родрігеса наполегливо розповідають про те, що в глухих лісах, високо в горах ще живуть останні особини Дронта. Але жодна експедиція не вирушала до цих пір на пошуки дивовижних безкрилих птахів.

А що, якщо?.. Дійсно, а що, якщо Дронт все ж таки вижив? Що, якщо спробувати пошукати живого Дронта на цих островах?





Вам сподобалася ця інформація?



Поділіться з друзями

Автор сайту не несе відповідальності за рекламні матеріали, розміщені на сайті. Переходьте по ним на ВЛАСНИЙ РИЗИК.
Копіювання матеріалів з сайту суворо заборонено!