Стеллерова корова

Стеллерова корова

Стеллерова корова стала відома науці у 1741 році після знаменитої Камчатської експедиції Вітуса Беринга. А через 30 років біля Командорських островів був знищений останній представник цього виду.

Ці вимерлі тварини належали до ряду сирен, які займали проміжне положення між ластоногими та китоподібними. Із видів, які сьогодні збереглися, найбільш розповсюджений мешканець теплих водойм-ламантин.

Цю тварину описав Георг Вільгельм Стеллер у 1741 році в книзі «Про морських тварин». За описом Стеллера, ця незграбна тварина досягала у довжину 10 м і важила приблизно 4 тони. Відносно маленька голова поступово переходила у подовжений тулуб, який закінчувався хвостом, схожим на китовий. Середні кінцівки у вигляді плавників використовувалися для плавання на мілині, де тварина харчувалася водоростями, особливо морського капустою, повільне з’їдання рослинності на підводних “луках” и сприяло тому, що цих тварин почали називати коровами, або капустницями.

От як писав Стеллер про їх спосіб життя: «Ці ненаситні тварюки, безперервно їдять і через свою ненаситність майже завжди тримають голову під водою. В той час, коли вони ось так пасуться, у них немає інших турбот, як тільки через кожні чотири або п’ять хвилин висовувати назовні ніс і разом з фонтанчиком води виштовхувати з легень повітря. Звук, який вони при цьому видають, нагадує одночасно і кінське іржання, і хропіння і пирхання. Вони мало цікавляться тим, що робиться навколо, не піклуючись зовсім про збереження власного життя і безпеки».

Про життя морських корів відомо небагато. Зазвичай самка і самець трималися разом з молодими тваринами минулого року народження. Їх спини часто висовувалися з води, і на них раз у раз сідали чайки та скльовували з шкіри різних паразитичних тварин. Взимку морські корови досить сильно худнули і, як пише Стеллер, бували такими худими, що у них можна було перерахувати всі хребці і ребра. Нерідко цих громадин бачили роздавленими крижинами і викинутими на берег. Отже незахищеними вони були не тільки від людей, але й від морських стихій. Іноді спостерігачі відзначали, що пораненій тварині морські корови намагалися надати допомогу.

Вони виявилися беззахисними перед самим суворим хижаком на Землі – людиною. Людина безжалісно винищувала цих тварин заради м’яса та жиру.

Вже у 1754 році морські корови були повністю знищені поблизу острова Мідного, а до 1768 року-і поблизу острова Беринга. Остання Стеллерова корова була знищена у 1793 році.

У 1879 році, тобто через 86 років після того, як була вбита остання Стеллерова корова, троє жителів острова Беринга розповіли норвезькому дослідникові А. Норденшельду про зустрічі в 1854 році з схожими на морських корів тваринами. Та і у наш час ще з’являються аналогічні свідоцтва. Так, в 1962 році учені з радянського науково-дослідного судна відмітили, що біля мису Наваріна (на північному сході Камчатки) пасуться на мілководді шість великих темношкірих тварин. Сенсаційна стаття про це була опублікувала в науково-популярному журналі «Природа». А в 1966 році в газеті «Камчатський комсомолець» знову з’явилася замітка на цю тему. У ній повідомлялося, що рибаки бачили морських корів на південь від мису Наваріна. Причому, не знаючи їх назви, рибаки дали докладний і дуже точний опис цих тварин і відразу ж впізнали Стеллерових корів по запропонованому їм зображенню. Ці люди були здивовані, коли їх повідомили, що морські корови були повністю винищені близько 200 років тому.

Відомі радянські учені (У. Р. Гептнер, В. Е. Соколов та інші), фахівці по вивченню великих морських ссавців, вважають, що всі сучасні згадки про зустрічі із Стеллеровими коровами не заслуговують довіри. Ну що ж, можливо, і так. Тільки все ж таки хочеться вірити, що це диво природи, яке не змогли зберегти люди, ще живе десь в океанічних водах між островами Командорського архіпелагу. Адже виявили ж в 1938 році кистеперу рибу латимерію (целаканта), яку вважали вимерлою ще в крейдяному періоді (тобто більше 70 мільйонів років назад).





Вам сподобалася ця інформація?



Поділіться з друзями

Автор сайту не несе відповідальності за рекламні матеріали, розміщені на сайті. Переходьте по ним на ВЛАСНИЙ РИЗИК.
Копіювання матеріалів з сайту суворо заборонено!