Різноклюва гуйя

Різноклюва гуйя

Європейці вперше познайомилися із цим птахом у кінці 18 століття після того, як були відкриті острови Джеймсом Куком. У 1836 році відомий британський орнітолог Джон Гульд отримав велику колекцію птахів з Нової Зеландії. Серед експонатів було немало ще не відомих науці видів.

У новозеландській колекції, описаною Гульдом, опинилися два схожих птаха. Обидва розміром більше за шпака, блискуче-чорні, з білою облямівкою по хвосту і оранжевими сережками по кутах дзьоба. Проте у першого виду дзьоб кольору слонячої кістки загинався витонченим серпом, а у другого був досить коротким, прямим і могутнім.

Лише декілька десятиліть опісля з'ясувалося, що Гульд помилився, описавши як різні види самку і самця Різноклювої гуйі. Таких різких відмінностей статей в будови дзьоба у птахів учені ще не знали. Що собою являли ці птахи? Чим обумовлена така значна різниця у будові тіла?

Розмір трохи більший ніж у шпака, чорне пір’я з блиском, хвіст із білою каймою, у кутах з обох боків дзьоба рожеві сережки. У самця дзьоб короткий, міцний і прямий. У самки-довгий, серповидний із загином до низу. Головною особливістю зниклого птаха був дзьоб-зброя для видобування їжі, та парний спосіб життя.

У природі птахів найчастіше зустрічали, коли вони парами обстежували стовбури і гілки дерев, бо основу живлення цих птахів складали личинки нічних жуків, що живуть в деревині. Самець міцним дзьобом довбав трухляву деревину, подібно до дятла, а самка проникала заломленим дзьобом в тріщини кори і ходи комах, витягувала здобич як пінцетом. Крім личинок нічних жуків, що живуть в деревині, в меню входили також наземні безхребетні і ягоди. Спостереження в неволі показали, що два птахи, які складали одну пару, досить сильно прив'язані один до одного.

Фіксувалися випадки, коли самка годувала самця, якщо той не міг сам витягнути здобич, тоді як самець значно полегшував роботу самці, роздовбуючи ходи деревоточців. Дивовижна співпраця статей, що застосовує різні способи добування їжі, дозволила цьому виду птаха сильно розширити кормову нішу.

На жаль, про все це ми можемо говорити лише в минулому часі. З 1920 року про Разноклюву гуйю вже не поступає ніяких відомостей. Ймовірно, вона розділила сумну долю багатьох острівних видів птахів. Тому сьогодні з цим птахом можна познайомитися лише як із музейним експонатом.

У полінезійців-маорі, що заселяли Нову Зеландію в XV- XVI століттях, Гуйя вважалася святим птахом, та це не заважало їм полювати на неї заради пір'я. Хвостове пір'я гуйі могли носити на голові тільки старійшини.

З приходом білих переселенців почалася катастрофічна вирубка лісів під овечі пасовища. Все це, поза сумнівом, вплинуло на долю Різноклювої гуйі. Адже достатньо невеликого порушення співвідношення статей, щоб шанси кожного птаха на виживання зменшилися. Відомо також, що самка гуйі відкладала всього 2-4 яйця, а це говорить про те, що, потрібно досить багато часу для заповнення збитку, нанесеного популяції.

Ми не знаємо, коли зник цей вид. Ретельні пошуки, зроблені в 1948 і 1963 роках, нічого не дали. Орнітологи вважають, що цей птах зник не тому, що на нього безжалісно полювали, як наприклад, на мандруючого голуба. Просто люди знищили місця їх гніздування і Різноклюва гуйя не змогла адаптуватися до нових умов існування.

Обидва найближчі родичі Різноклювої гуйі що відносяться до тієї ж родини новозеландських сережчатих шпаків, нині охороняються, як зникаючі види птахів. На межі вимирання бородатий шпак, або кокако. Лише гуйя-седлоспін останнім часом дещо відновив чисельність завдяки зусиллям учених. Правда, дзьоби у цих птахів звичайні.





Вам сподобалася ця інформація?



Поділіться з друзями

Автор сайту не несе відповідальності за рекламні матеріали, розміщені на сайті. Переходьте по ним на ВЛАСНИЙ РИЗИК.
Копіювання матеріалів з сайту суворо заборонено!