Тема. Домедична допомога при різних травмах.

Тема. Домедична допомога при різних травмах.
Мета:
• Ознайомити з ознаками життя і смерті людини, сформувати поняття про шок і непритомність;
• Ознайомити з особливостями домедичної допомоги при різних травмах, зупинці дихання, кровотечах;
• Навчити зупиняти артеріальні та венозні кровотечі, обробляти рани, робити штучне дихання;
• Розвивати логічне мислення,
• розвивати вміння та навички працювати з додатковою літературою, порівнювати, узагальнювати, вибирати головне, робити висновки.
• Виховувати дбайливе ставлення до навколишнього середовища.

Тип уроку: засвоєння нових знань
Обладнання й матеріали: джгут, бинт, додаткова література, завдання для груп.
Методи і методичні прийоми:
• словесний (бесіда, розповідь, робота додатковою літературою).
• наочний (демонстрація наочності),
• практичний (виконання практичних вправ)

ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Кожен у своєму житті не застрахований від нещасного випадку. При нещасних випадках багато людей неспроможні ефективно допомогти потерпілому. їх безпорадність пояснюється відсутністю спеціальних знань, а також впливом сильних емоційних переживань, викликаних картиною позаштатних ситуацій. Відомі випадки, коли життя або смерть, інвалідність чи сприятливий наслідок нещасного випадку вирішують хвилини і дуже часто залежать від колег по роботі, друзів, знайомих чи просто випадкових людей, які опинилися поруч, проте трагічність наслідку, як правило, завжди пояснюється до банальності просто: не вистачило знань, рішучості, волі, часу. Ті питання, які ми розглянемо сьогодні допоможуть правильно прийняти рішення і не допустити зволікання в діях по наданню першої долікарської допомоги. …(Оголошення теми та мети уроку).


ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
1. Вступне слово вчителя.

Сьогодні ми з вами змінюємо форму роботи і працюємо у групах. Кожна група отримує друкований матеріал, який відображає певну частину уроку. Потім 1-2 учні розповідають запропоновану частину матеріалу, супроводжуючи розповідь записами на дошці (за необхідністю). Оцінку отримують всі члени групи, але, на бал нижчу за ту, що отримують виступаючи.


2. Поняття про першу долікарську допомогу.
Перша допомога - це сукупність простих доцільних дій, спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого.
Обов’язкові дії:
• винести потерпілого з місця події. якщо є потреба і можливість
• оцінити стан потерпілого , оглянути ушкоджені ділянки тіла,
• зупинити кровотечу і обробити ушкоджені ділянки.
• іммобілізувати переломи і запобігти травматичному шокові.
При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися такими принципами:
• правильність і доцільність;
• швидкість;
• продуманість,
• рішучість,

• спокій.


Послідовність надання першої допомоги:
• усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров'ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої атмосфери, погасити палаючий одяг, дістати із води),
• оцінити стан потерпілого;
• визначити характер і тяжкість травми, що становить найбільшу загрозу для життя потерпілого, і послідовність заходів щодо його спасіння;
• виконати необхідні дії до спасіння потерпілого в порядку терміновості:
1) забезпечити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу,
2) іммобілізувати місце перелому,
3) накласти пов'язку і т. д.;
• викликати швидку медичну допомогу чи лікаря;
• підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;
• вжити заходів щодо транспортування потерпілого в найближчу медичну установу. Зробити висновок про смерть потерпілого має право лише лікар.

3. Робота в групах
Група 1. Кровотечі.
Причини - пошкодження цілості кровоносних судин внаслідок механічного або патологічного порушення.
Види: артеріальна, венозна, капілярна.
Ознаки:
• артеріальна кровотеча, що характеризується яскраво-червоним кольором крові, кров б'є фонтанчиком,
• при капілярній кровотечі вона виділяється краплями,
• венозна кров має темно-червоне забарвлення.
Допомога.
Артеріальну кровотечу зупиняють за допомогою стисної пов'язки. При кровотечі із великої артерії для зупинки припливу крові до ділянки рани придавлюють артерію пальцем вище місця поранення, а потім накладають стисну пов'язку. При кровотечі із стегнової артерії накладають джгут вище від місця кровотечі. Під джгут підкладають шар марлі, щоб не пошкодити шкіру і нерви, і вставляють записку із зазначенням часу його накладання. Тривалість використання джгута обмежується двома годинами, у противному разі омертвіє кінцівка. Якщо протягом цього періоду немає можливості забезпечити додаткову допомогу, то через 1,5 .2,0 години джгут на кілька хвилин відпускають (до почервоніння шкіри), кровотечу при цьому зменшують іншими методами (наприклад, здавлюючим тампоном), а потім знову затягують джгут.
Капілярна кровотеча добре зупиняється стисною пов'язкою, попередньо шкіру навколо рани обробляють розчином йоду, спирту, горілки, одеколону. Якщо з рани виступає сторонній предмет, його треба локалізувати і закріпити, для цього необхідно зробити у пов'язці отвір, інакше цей предмет може ще глибше проникнути всередину і викликати ускладнення.
Венозну кровотечу зупинити значно легше, ніж артеріальну. Іноді досить підняти кінцівку, максимально зігнути її в суглобі, накласти стисну пов'язку.
Якщо потерпілий відкашлюється яскраво-червоною спіненою кров'ю - кровотеча в легенях. При цьому дихання утруднене. Хворого кладуть у напівлежаче положення, під спину підкладають валик, на груди кладуть холодний компрес. Потерпілому забороняється говорити і рухатись, необхідна госпіталізація.
Кровотеча з травного тракту характеризується блюванням темно-червоною кров'ю, що зсілася. Положення потерпілому забезпечується те саме, що й при кровотечі із легень, але ноги згинаються в колінах. При значній втраті крові може розвинутись гостре недокрів'я, виникнути шок.

Група 2. Долікарська допомога при термічних впливах
А. Переохолодження.
Розвивається внаслідок порушення процесів терморегуляції при дії на організм низьких температур і розладу функцій життєво важливих систем, який настає при цьому. Погіршенню самопочуття сприяє втома, малорухомість.

Ознаки. На початковому етапі потерпілого морозить, прискорюються дихання і пульс, підвищується артеріальний тиск, потім настає переохолодження, рідшає пульс та дихання, знижується температура тіла. Після припинення дихання серце може ще деякий час (від 5 до 45 хвилин) скорочуватися. При зниженні температури тіла від 34 до 32 °С затьмарюється свідомість, припиняється довільне дихання, мова стає неусвідомленою.
Допомога.
• При легкому ступені переохолодження розігрівають тіло розтиранням, дають випити кілька склянок теплої рідини.
• При середньому і тяжкому ступені енергійно розтирають тіло шерстяною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато гарячого пиття, молоко з цукром, від 100 до 150 г 40%-ного спирту-ректифікату. Якщо потерпілий слабо дихає, треба розпочати штучне дихання. Після зігрівання потерпілого і відновлення життєвих функцій створюють спокій, закутують у теплий одяг.

Група 3. Долікарська допомога при термічних впливах
А. Відмороження
Відмороження. Виникає тільки при тривалій дії холоду, при контакті тіла з холодним металом на морозі, із зрідженим і стисненим повітрям або сухою вуглекислотою, при підвищенні вологості і сильному вітрі при не дуже низькій температурі повітря (навіть близько 0 °С). Найчастіше відморожують пальці ніг і рук, а також ніс, вуха, щоки.
Розрізняють чотири ступені відмороження тканин:
1 - Оніміння відмороженої частини тіла, біль, пекучість, жорстка блідо-жовта або блідо-синя шкір;
2 - утворення пухирів;
3 - омертвіння шкіри та утворення струпа;
4 - омертвіння частини тіла.
Допомога. Розтирання і зігрівання на місці події. Бажано помістити потерпілого біля джерела тепла (наприклад, біля вогнища) і тут продовжувати розтирання. Краще розтирати відморожену частину спиртом, горілкою, одеколоном, а якщо їх немає, то м'якою рукавицею, хутровим коміром. Не можна розтирати снігом. Коли спостерігається зміна кольору до рожевого відморожене місце витирають досуха, змочують спиртом, горілкою або одеколоном і утеплюють ватою або тканиною. Необхідно пам'ятати, що одяг і взуття з відморожених частин тіла знімати треба дуже акуратно, якщо ж це зробити не вдається, треба розпороти ножем ту частину одягу або взуття, які утруднюють доступ до ушкоджених ділянок тіла.

Група 4. Долікарська допомога при термічних впливах
А. Перегрівання. Опіки.
Перегрівання. Трапляється внаслідок тривалого перебування на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому вологому повітрі.
Ознаки.
• Легкий ступінь - загальна слабкість, недомагання, запаморочення, нудота, підвищена спрага, шкіра обличчя червоніє, вкривається потом, пульс і дихання прискорюються, температура тіла підвищується від 37,5 до 38,9°С.
• Середній ступінь (температура 39.,.40°С),- сильний головний біль, різка м'язова слабкість, миготіння в очах, шум у вухах, болі в ділянці серця, виражене почервоніння шкіри; сильне потовиділення, посиніння губ, прискорення пульсу від .120 до 130 уд./хв, часте і поверхове дихання.
• Тяжчі ступені перегрівання тіла кваліфікуються по-різному: якщо температура повітря висока і його вологість підвищена, йдеться про тепловий удар, якщо довго діяли сонячні промені - про сонячний. При цьому температура тіла піднімається вище 40°С, настає непритомність і втрата свідомості, шкіра потерпілого стає сухою, у нього починаються судоми, порушується серцева діяльність, зупиняється дихання. Перш за все слід зробити штучне дихання.
Термічні опіки. Виникають при дії високої температури (полум'я, попадання на шкіру гарячої рідини, розжарених предметів тощо).
Ознаки. Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені опіку. І - почервоніння шкіри і її набряк; II - пухирі, наповнені жовтуватою рідиною; III - утворення некрозу шкіри (струпів); IV - обвуглювання тканин. При великих опіках виникає шок!
Допомога. Необхідно швидко вивести або винести потерпілого з зони вогню. При займанні одягу треба негайно його зняти або накинути щось на потерпілого (покривало, мішок, тканину), тобто припинити доступ до вогню повітря. Полум'я на одязі можна гасити водою, засипати піском, гасити своїм тілом (якщо качатися по землі).
• При опіках І ступеня треба промити уражені ділянки шкіри антисептичними засобами, потім обробити спиртом-ректифікатом.
• При опіках інших ступенів на уражені ділянки накласти легкі асептичні пов’язки і звернутися до лікаря.
До обпечених ділянок не можна доторкуватися руками, не можна проколювати пухирі і відривати прилиплі до місць опіку шматки одягу, не можна накладати мазі, порошки. Поверхню опіку накривають чистою марлею. Якщо обпеченого морозить, треба зігріти його: укрити, дати багато пиття. При сильних болях можна дати знеболювальне.

Група 5. Допомога при особливих видах травм
А. Хімічні опіки.
Виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру і слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору, інших речовин. При горінні або вибухах хімічних речовин утворюються термохімічні опіки.
Ознаки. За глибиною ураження тканин хімічні опіки поділяються на чотири ступені:
І - чітко виражене почервоніння шкіри, легкий набряк, що супроводжується болем і почуттям печії;
II - великий набряк, утворення пухирів різного розміру і форми:
III - потемніння тканин або побіління через кілька годин, хвилин. Шкіра припухає, виникають різкі болі;
IV - глибоке омертвіння не лише шкіри, а й підшкірної жирової клітковини, м'язів, зв'язкового апарата суглобів.
Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утворюється сухий струп. При опіку лугами тканина волога, тому ці опіки переносяться важче, ніж опіки кислотами.
Допомога, Якщо одяг потерпілого просочився хімічною речовиною, його треба швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події. Потім механічно видаляють речовини, що потрапили на шкіру, енергійно змивають їх струменем води не менше як 10 ,15 хвилин, поки не зникне специфічний запах. Після цього обробити нейтралізуючою речовиною (при ураженні кислотою – розчином соди чи гашеного вапна, при ураженні лугом – слабким розчином оцту чи борної кислоти). При попаданні лугу у робову порожнину, дихальні шляхи необхідно прополоскати горло водним 3%-ним розчином борної кислоти, цим же розчином промити очі. Не можна змивати хімічні сполуки, які займаються або вибухають при дотиканні з вологою. Якщо невідомо, яка хімічна речовина викликала опік, і немає нейтралізуючого засобу, на місце опіку необхідно накласти чисту суху пов'язку, після чого треба спробувати зняти або зменшити біль.

Група 6. Допомога при особливих видах травм
А. Ураження електричним струмом.
Електричний струм викликає зміни у нервовій системі, її подразнення, параліч, спазми м'язів, опіки. Може статися судорожний спазм діафрагми - головного дихального м'яза і серця. Внаслідок цього відбувається зупинка серця і дихання.
Допомога. Треба негайно від'єднати потерпілого від провідника або джерела електричного струму, додержуючись обережності. При відсутності свідомості, дихання, пульсу необхідно терміново почати оживлення (штучне дихання, прямий масаж серця) до повного відновлення функцій, напоїти великою кількістю води, чаєм, потім створити тепло.

Б. Ураження блискавкою.
Ознаки подібні до ознак ураження електричним струмом і явищ електроопіку.
Допомога. Дії аналогічні діям при ураженні електричним струмом. Закопувати потерпілого в землю не можна: грудна клітина, здавлена землею, не може розширюватися, навіть коли з'являється самостійне дихання.

В. Тривале здавлювання тканин.
Ознаки - через кілька годин після здавлювання тканин розвиваються тяжкі загальні порушення, схожі до шоку, сильний набряк здавленої кінцівки. Різко зменшується виділення сечі, вона стає бурою. З'являються блювання, марення, пожовтіння шкіри, потерпілий втрачає свідомість і навіть може померти.
Допомога. Спробувати вивільнити від здавлювання, обкласти уражене місце льодом, холодними пов'язками, на кінцівку накласти шинну пов'язку, не туго бинтуючи пошкоджені ділянки тіла.

Група 7. Утоплення.
При справжньому (мокрому) утопленні рідина обов'язково потрапляє в легені (75 - 95% всіх утоплень). При рефлекторному звуженні голосової щілини (сухе утоплення) вода не потрапляє в легені і людина гине від механічної асфіксії (5 - 25% всіх утоплень). Утоплення може настати при тривалому пірнанні, коли кількість кисню в організмі зменшується до рівня, що не відповідає потребам мозку.
Ознаки.
У випадку мокрого утоплення, коли потерпілого рятують зразу після занурення під воду, у початковий період після його підняття на поверхню відмічається загальмований або збуджений стан, шкірні покриви і губи бліді, дихання супроводжується кашлем, пульс прискорений, морозить. Верхній відділ живота здутий, нерідко буває блювання шлунковим вмістом із проковтнутою водою. Вказані ознаки можуть швидко зникнути, але інколи слабкість, запаморочення, біль у грудях та кашель зберігаються протягом кількох днів.
Якщо тривалість остаточного занурення потерпілого під воду становила не більше кількох хвилин і після витягнення з води не було свідомості, шкірні покриви синюваті, з рота і з носа витікає пінна рідина рожевого забарвлення, зіниці слабо реагують на світло, щелепи міцно стиснуті, дихання уривчасте або відсутнє, пульс слабий, неритмічний - стан організму характеризується як агонію.
У тих випадках, коли після остаточного занурення потерпілого під воду минуло 2 - З хвилини, самостійне дихання і серцева діяльність, як правило, відсутні, зіниці розширені і не реагують на світло, шкірні покриви синюшні. Ці ознаки свідчать про настання клінічної смерті.
При сухому утопленні посиніння шкіри виражене менше, в стані агонії періоді відсутнє витікання пінистої рідини із рота, у випадку ж клінічної смерті її тривалість становить 4 .6 хвилин. Утоплення, що розвинулось внаслідок первинної зупинки серця і серцевої діяльності, характеризується різкою блідістю шкіри, відсутністю рідини в порожнині рота і носа, зупинкою дихання і серця, розширенням зіниць. У таких утоплеників клінічна смерть може тривати від 10 до 12 хвилин.
Допомога, Рятувати утопленика треба швидко, бо смерть настає через 4 .6 хвилин після утоплення. Підпливши до утопаючого ззаду, треба взяти його під пахви так, щоб голова була над водою, повернута обличчям догори, і пливти з ним до берега. Потім якнайшвидше очистити порожнину рота і глотки утопленого від слизу, мулу та піску, швидко видалити воду з дихальних шляхів: перевернути потерпілого на живіт, перегнути через коліно, щоб голова звисала вниз, і кілька разів надавити на спину. Після цього-потерпілого перевертають обличчям догори і починають робити оживлення. Коли утопленик врятований у початковому періоді утоплення, треба перш за все вжити заходів до усунення емоційного стресу: зняти мокрий одяг, досуха обтерти тіло, заспокоїти. Якщо потерпілий без свідомості при досить спонтанному диханні, його кладуть горизонтально, піднімають на 40 .50° ноги, дають подихати нашатирним спиртом. Одночасно зігрівають потерпілого, проводять масаж грудної клітини, розтирають руки і ноги.

V. Узагальнення і закріплення знань.
Завдання 1. Вірю не вірю
Із запропонованих тверджень виберіть вірні, поставивши знак «+», а напроти невірних тверджень «-»
1. Екстремальні ситуації супроводжуються стресом.
2. Швидкоплинна екстремальна ситуація характеризується дефіцитом часу.
3. Під час стресу виділяється адреналін.
4. Під час капілярної кровотечі обов’язково слід накласти джгут.
5. Джгут накладають строком на 3-4 години.
6. При опіках І ступеня спостерігається утворення пухирів.
7. При опіках ІІ ступеню проколіть пухирі і накладіть асептичну пов’язку.
8. При відмороженні щік сильно потріть їх снігом.
9. Однією з ознак смерті є відсутність серцебиття.
10. Тривалість клінічної смерті необмежена у часі.
11. При ураженні людини електричним струмом необхідно спочатку оцінити стан потерпілого, а потім відключити дію електричного струму.
12. Під час опіку кислотою уражену ділянку шкіри необхідно обробити розчином оцту.
Завдання 2. Які з ознак на вашу думку є ознаками клінічної смерті.
1) відсутність пульсації над магістральними артеріями (сонною та стегновою),
2) стійке розширення зіниць
3) відсутністю фотореакції,
4) трупне задубіння,
5) трупні синюваті плями.
6) відсутність самостійного дихання.
7) зміна забарвлення шкіри,
8) відсутність притомності,
9) відсутність рефлексів
10) зміна кольору шкіри до білого
11) підвищення температури
12) зниження температури тіла.
І варіант 1,3,5,7,9,11
ІІ варіант 2,4,6,8,10,12.
Завдання 3. Поясніть різницю між:
1) артеріальною кровотечею і венозною
2) опіком хімічним і термічним
3) опіком І і ІІ ступенів
4) перегріванням і охолодженням
5) долікарською допомогою при опіках кислотою і лугом
6) долікарською допомогою при артеріальній і венозній кровотечі
7) біологічною і клінічною смертю
8) відмороженнях І та ІV ступенів.
І варіант 1,3,5,7
ІІ варіант 2,4,6,8

VІ. Домашнє завдання.
1. Опрацювати зміст конспекту уроку.
2. Повторити матеріал попередніх уроків, підготуватися до самостійної роботи.





Вам сподобалася ця інформація?



Поділіться з друзями

Автор сайту не несе відповідальності за рекламні матеріали, розміщені на сайті. Переходьте по ним на ВЛАСНИЙ РИЗИК.
Копіювання матеріалів з сайту суворо заборонено!